Можете уявити парафію, де священник разом із громадою одного дня створює свічкову майстерню? Або починає пекти хліб і відкриває швейну майстерню? Чи раптом малесеньке село на кілька хат вирішує перетворити у привабливу туристичну місцину? А священника, який разом із молоддю стає на ходулі, щоб запалювати акторським талантом фестивальні сцени мало не в усіх куточках України? Це все вже відбувається на різних парафіях УГКЦ. І такі несподівані зміни мають пояснення.
― Коли я почув про програму МАПа, перша думка: для чого мені, священнику, знати маркетинг чи вивчати комунікацію? Все, що було необхідно для служіння людям я здобув у семінарії. Повірте, така перша реакція не лише в мене, а фактично в кожного отця, якому розповідаємо про Молодіжний Апостолят Парафії (МАПа), ― каже випускника МАПа, а тепер співкоординатор проєкту отець Олег Здреник.
Цьогорічна, п’ята програма МАПа, яка стартує вже з вересня, розширить свої географічні межі: навчання відбуватиметься на двох локаціях ― у Львові та Києві (всі дати та уточнення знайдете у реєстраційній формі). Запланований також виїзний модуль за кордон.
― Отче Олеже, як Ви застосували здобуті знання на програмі МАПа в своєму служінні?
― Про цей курс я чув із часу започаткування. Та спершу лише стежив в інтернеті за його розвитком. Я чітко усвідомлював, що основним моїм завданням, як священника, є об’єднувати людей через молитву, літургії, соціальне служіння, соціальне підприємництво… Та, щоб заснувати парафіяльне соціальне підприємництва, громадську організацію при парафії, де би люди гуртувалися чи реалізувати ідею, необхідні додаткові знання.
На МАПі я бачив багато перегукувань із моїми запитами. Тож, коли прийшов на навчання, поглинав усю почуту інформацію. Ще, слухаючи теорію, знав, як застосую це у своїм служінні на парафії.
Знаєте, що найперше почав робити після завершення навчання на МАПі? Я вивчав точки болю своїх парафіян: ходив по церкві, сідав на лавочки, щоб зрозуміти ― як звідки видно і чути. Тоді я подивився на свою парафію по-новому, зрозумів, що хочу, аби люди, приходячи до церкви, почувалися зручно. Для мене важливо було побачити, що створює дискомфорт. Все, що міг виправити ― виправив: скоротив проповідь, оббив лавки м’якими сидіннями, попросив паламаря частіше провітрювати храм, змінив розташування колонок… І це все завдяки знанням, які отримав на модулях із маркетингу.
― Навчальні програми МАПа щороку одні й ті ж?
― Щоразу, завершуючи навчальний курс, ми аналізуємо, які предмети були максимально корисними, а які варто доповнити чи замінити. У процесі навчання спостерігаємо, як поводяться священники, чи їм цікаво. Після кожного модуля аналізуємо і проговорюємо, можливо, чогось було забагато, а щось взагалі ― зайве.
Мушу наголосити, що цьогорічна навчальна програма ― максимально вдосконалена. Ми додали деякі предмети, яких не було минулоріч, хоча й тоді доповнювали напрями. Цього разу буде чотири нові дисципліни ― креативне мислення, комунікація (об’єднали чотири складові, які вестимуть різні тренери,) управління проєктами, емоційний інтелект.
Аналізуючи попередній досвід, можна ствердно сказати, що це найдосконаліша програма усіх років. А тренери з деяких дисциплін ― найкращі в Україні.
― Священники, які прийдуть на навчання, отримають лише теоретичні знання чи все ж плануєте і практичну складову?
― Ми стараємося значну частину навчання присвячувати практичній роботі, щоб втілювати прослухані теоретичні знання. Патріарша комісія у справах молоді УГКЦ зараз співпрацює з Патріаршим економатом. Є ідея створити можливість отцям втілювати здобуті знання в проєктах на місцях.
― Невже всім священникам потрібно проходити це навчання? На кого зорієнтована МАПа?
― Ми наголошуємо, що ця програма не для всіх, а лише для тих, хто прагне змін, вдосконалення і шукає способів цього досягти. На місцях служіння бачимо, що саме священники можуть стати рушійною силою у формуванні громад, у започаткуванні проєктів, які допоможуть розвивати села і міста.
У нас на програмі вчаться різні священники: ті, які служать рік ― два ― п’ять і ті, які вже й двадцять років у священстві. Все залежить від того, що очікують від служіння. Якщо хотіти допомогти і підтримати своїх парафіян у всіх вимірах людських потреб, тоді ― до нас на навчання.
― Які цінності учасники виносять із навчання на МАПі?
― Колишнього МАПівця не буває. Доданою вартістю нашої програми є спільнота випускників, де ми в теперішніх умовах проводимо різні онлайнові зустрічі, шукаємо цікавих тренерів, реагуючи на запит священників, які вже пройшли програму МАПа, ділимося досвідом, напрацюваннями і в цьому наша сила.
Однією з цінностей є усвідомлення, що ти не один такий мрійник, який хоче змінити світ, адже бачиш, як інші намагаються і не здаються у будь-яких ситуаціях.
Також це можливість бути у спільноті креативних, творчих, натхненних священників. За рік усі стають друзями, знайомляться із випускниками попередніх програм ― кожен священник має свою діяльність, свій досвід, яким радо ділиться.
Навчання на МАПі ― це також безліч нових можливостей, про які не чув до того, як прийшов на програму. Передовсім, це шанс зростати, залучати ресурси на реалізацію ідей, розвиватися і розвивати інших.
― Що варто знати тим, хто вирішить пройти навчання за програмою МАПа?
― Найперше ― необхідно ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ .
Основні курси і тренінги навчального курсу:
Емоційний інтелект
Маркетинг в діяльності Церкви
Креативність мислення
Дизайн-мислення
Проектний менеджмент
Фандрайзинг
Комунікативні навички (PR, SMM, публічний виступ, кризова комунікація)
Лідерство
Нейроменеджмент
Командотворення
Особиста фінансова грамотність
Обмін досвідом із українськими та закордонними партнерами.
Також ознайомтеся з датами модулів
Львів:
1). 7-10 вересня
2). 26-29 жовтня
3). 16-19 листопада
4). 7-10 грудня
5). 8-11 лютого
6). 1-5 березня
Виїзний модуль закордон
У Києві:
1). 14-17 вересня
2). 19-23 жовтня
3). 9-13 листопада
4). 14-17 грудня
5). 2-5 лютого
Виїздний модуль закордон
Координатори проекту :
о. Олег Здреник – конт. тел. +380 (98) 257 85 88
о. Павло Швед – конт. тел. + 380 (93) 357 68 57
Наталія ПАВЛИШИН
Нічого собі, як цікаво! А в мене, виявляється, були досі застарілі уявлення про навчання священиків. Я думала, що вони вивчають лише Біблію та різну релігійну літературу.
В гонитві за “буттям сучасними та продвинутими” священикам варто пильнувати щоб не втратити церковну автентичність, основу.
Напевно священник повинен перш за все думати як “спустися самому та спасти інших”, а вже потім як “розвиватися і розвивати інших”.
Цікаво чи тренери та викладачі на курсах програми є віруючими, воцерковленими людьми? Бо, як відомо, невірний (суто світський) підхід до таких речей як лідерство, публічний виступ, нейроменеджмент може нашкодити духовно.
Що то до того має чи викладачі дуже віруючі? Головне, що вони професіонали. І буває, що занадто багато звертаємо уваги чи працівник віруючий, а не беремо до уваги професійні навики – плоди – закриті три журнали у відомому видавництві; співати не вміє – задишка як в пса, дихання посеред слова, дуситься звук. Найперше питання – чи вміє щось робити і чи хоче працювати? І Церква до того доходить: “Чи вміє щось робити?”, бо хто дуже звертав увагу на порядність працівника, потім гірко шкодував за якість виконання роботи тим працівником.
Професіоналізм це важливо. Але в такій сфері як стосунки, психологія, які стосуються душевного та духовного не менш важлива і сама духовність. Якщо, наприклад лектор (коуч, тренер) з лідерства, не вірить в Творця, як він вплине на своїх слухачів? Буде нав’язуватися думка, що людина-це все (все може, обмежень не існує, вона нікому не підзвітна). А хіба така думка християнська?
Щодо управління людьми (менеджменту в різних його різновидах) та маніпулятивних технік (НПЛ і т п.). Їх основна мета суто егоїстична- досягти своїх цілей, впливаючи на інших, (часто не зважаючи на них та їхні інтереси).
А чого нас вчить Святе Письмо? “Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе;майте на увазі користь не власну, а радше інших.” (До Филип’ян 2, 3-4)
Яка би добра християнка не була, але як не знає основ журналістики – закрились три журнали. Яка би добра християнка не була, але щоб бути дякицею, то треба не мати мовних дефектів – задишки, поганої вимови; знати хоча б воскресні, самогласні, болгарські гласи; мати силу багато співати.